Demetrio di Tessalonica

San Demetrio di Tessalonica
San Demetrio di Tessalonica.
Megalomartire
Morte	306
Venerato da	Chiesa cattolica, Chiese ortodosse
Ricorrenza	26 ottobre (Chiese ortodosse) 9 aprile (Chiesa cattolica)
Attributi	armatura da soldato romano, cavalca un cavallo rosso
Patrono di	Tessalonica, soldati, Crociati (solo per i cattolici)

Demetrio di Tessalonica († 306), (in greco Άγιος Δημήτριος της Θεσσαλονίκης), fu un martire del IV secolo. I greci-ortodossi gli attribuiscono il titolo di Megalomartire.

Indice

• 1 Biografia
• 2 Culto
• 3 Iconografia
• 4 Bibliografia
• 5 Altri progetti
• 6 Collegamenti esterni

Biografia

Le origini del suo culto sono oscure, la prima prova della sua esistenza si ha soltanto 175 anni dopo il suo martirio e molti studiosi dubitano addirittura che sia mai esistito un Demetrio martire in Tessalonica.
Tuttavia l'agiografia tradizionale su questo santo narra che fosse un diacono del luogo passato a fil di lancia intorno al 306, durante le persecuzioni contro i cristiani volute dall'imperatore romano Diocleziano o forse Galerio.
Una tradizione più tarda vuole che sia stato un militare romano e addirittura un proconsole e per questo motivo venne adottato come santo protettore dai Crociati insieme a san Giorgio durante il Medioevo.

Culto

Le sue reliquie sono conservate in Salonicco, in Grecia, città della quale è anche il santo patrono ed il giorno in cui viene celebrato è il 26 ottobre.
Il Martirologio Romano ne celebra la memoria invece il 9 aprile, riprendendo la tradizione del Martirologio Siriaco.
Tra i Serbi appartenenti alla Chiesa ortodossa viene venerato come Mitar e il giorno delle celebrazioni in suo onore, ha il nome di Mitrovdan, ed è l'8 novembre, giorno di festività pubblica nella parte serba della Bosnia ed Erzegovina.
Le ossa di San Demetrio sono state trasferite dalla chiesa di San Lorenzo in Campo a Salonicco, dapprima il teschio il 24 ottobre 1978, poi tutte le altre ossa, tranne i femori, nella primavera del 1980. I femori si possono venerare nella cripta della chiesa a San Lorenzo in Campo, mentre le altre reliquie sono conservate nella chiesa di San Demetrio a Salonicco.^{[non chiaro]}

Iconografia

La sua iconografia lo raffigura in armatura da soldato romano, sebbene le sue prime rappresentazioni precedenti al 600 lo vedono vestito di una semplice tunica. Dopo la caduta di Costantinopoli esso venne sempre più spesso associato a San Giorgio ed insieme raffigurati a dorso di un cavallo, spesso di colore rosso per San Demeterio e bianco per San Giorgio.
Un'altra iconografia per questo santo lo vede dipinto con lo sfondo della Torre bianca di Tessalonica che nell'iconografia è raffigurata però la torre così come era nota durante il XVI secolo, poiché l'architettura e la conformazione della torre dell'epoca di san Demetrio è rimasta ignota. Una delle più antiche ed importati iconografie di questo santo è oggi custodita nel museo civico di Sassoferrato.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

  Icona bizantina (primi del XIV secolo)
  

Bibliografia

• James C. Skedros, Saint Demetrios of Thessaloniki: Civic Patron and Divine Protector 4th-7th Centuries CE, Trinity Press International, 1999. in JSTOR
• David Woods, Thessalonica's Patron: Saint Demetrius or Emeterius?, Harvard Theological Review, luglio 2000, [1]
• James C. Skedros, Reponse to David Woods, Harvard Theological Review, luglio 2000, in JSTOR

Démétrios de Thessalonique ou Démétrius ou Dimitrios ou Dimitri ou Démètre, (en grec : Άγιος Δημήτριος της Θεσσαλονίκης) est un ermite et martyr chrétien qui a accompli son martyre à Thessalonique au début du IVe siècle, vers l'an 306.

 

Démétrios de Thessalonique

Châsse de saint Démétrios dans la cathédrale de Thessalonique en Grèce.

Démétrios de Thessalonique ou Démétrius ou Dimitrios ou Dimitri ou Démètre, (en grec : Άγιος Δημήτριος της Θεσσαλονίκης) est un ermite et martyr chrétien qui a accompli son martyre à Thessalonique au début du IV^e siècle, vers l'an 306.
C'est un saint des Églises chrétiennes célébré le 9 avril^1,2,3 ou le 26 octobre (usage grec)⁴.

Sommaire

• 1 Vénération
• 2 Notes et références
• 3 Voir aussi
  • 3.1 Article connexe

Vénération

Peu de temps après sa mort, une basilique fut érigée sur son tombeau à Thessalonique et elle fut à travers les siècles un grand centre de pèlerinage.
L'édifice paléochrétien originel existe toujours. Saint Démétrios, mégalomartyr, est vénéré comme l'un des plus importants patrons militaires orthodoxes, souvent associé à saint Georges. On vénère aussi son compagnon de martyre Nestor.
Hormis dans les églises orthodoxes, il est assez peu vénéré en Occident. Il est le patron de la ville de Bucarest et il figure dans les armoiries de la cité.

Notes et références

1. ↑ Saint Demetrius sur Nominis [archive]
2. ↑ (it)San Demetrio di Tessalonica sur Santi Beati [archive]
3. ↑ Saints pour le 9 avril du calendrier ecclésiastique orthodoxe [archive]
4. ↑ Dyptiques de l'Église de Grèce, éd. Diaconie apostolique, Athènes (chaque anné) ; Église des archistratèges Michel et Gabriel d'Ixelles, Eortologio, Bruxelles, mai 2005.

Voir aussi

Article connexe

• Église Hagios Demetrios de Thessalonique

Szaloniki Szent Demeter (Sirmium (Szávaszentdemeter), 270 k. – Thesszaloniké, †304/306 k.) vértanú, az ortodox egyház egyik legtiszteltebb szentje.
A keresztényüldöző Maximianus keletrómai társcsászár parancsára halt vértanúhalált Thesszaloniké (ma: Szaloniki) városában, amelynek védőszentje lett. Kivégzésének oka az volt, hogy föld alatti börtönében megtérített egy gladiátort, aki az arénában így megerősödve legyőzte a császár kedvenc bajnokát. A hívek védelmezőjének tekintik, és karddal, pajzzsal ábrázolják. Hazai tiszteletét jelzi, hogy a Szent Koronán is szerepel.
A szegedi Dömötör-torony, az egykori Szent Demeter-templom tornya róla kapta a nevét. Szerbek látogatta temploma 1949-ig állt Budapesten, a Tabánban is. A nevét viseli Domoszló 700 éves temploma.
A szent ünnepét október 26-án tartják. Régebben juhászújévnek nevezték e napot, mert a jószágokat ekkor hajtották haza, és a pásztorokkal ekkor újították meg a szerződéseket.

Források

• Magyar néprajzi lexikon I. (A–E). Főszerk. Ortutay Gyula. Budapest: Akadémiai. 1977. 606. o. ISBN 963-05-1286-6  Online elérés

Demeter Solúnsky (Myrotočivý)
Mozaika sv. Demetra zo 6. – 7. storočia z baziliky v Solúne
Narodenie	3. storočie, Solún
Úmrtie	26. október 306, Solún
Patronát	vojaci, mesto Solún
Sviatok	26. október (byzantský obrad), 9. apríla (latinský obrad)
Biografický portál

Svätý veľkomučeník Demeter Solúnsky (zriedkavo aj Dimiter) alebo tiež Demeter Myrotočivý či Myromvonný (gr. Άγιος Δημήτριος ο μυροβλύτης) († 26. októbra 306) je ranokresťanský mučeník. Podľa hagiografických legiend bol synom rímskeho prokonzula v Solúne. Pre svoje schopnosti dosiahol vysoký štátnický post (prokonzul). Keďže však odmietal prenasledovať kresťanov, ba dokonca kresťanstvo šíril a podporoval, dal ho cisár Maximián uväzniť a neskôr zabiť vo väzení. Zomrel prebodnutý kopijami 26. októbra 306. Spolu s ním bol zabitý aj mladý kresťan Nestor, ktorého Demeter podporoval v zápase proti gladiátorovi Lyovi, ktorý bol cisárovým obľúbencom.

Ostatky sv. veľkomučeníka Demetra v bazilike v Solúne, ktorá je mu zasvätená

Jeho ostatky sú uložené v starobylej bazilike v Solúne, ktorá nesie jeho meno. Keďže produkujú voňavú tekutinu, svätý Demeter býva označovaný ako Myrotočivý (z cirkevnoslovanského Myrotočec) či Myromvonný.
Svätý Demeter je považovaný za ochrancu a patróna mesta Solún, v Byzancii bol uctievaný aj ako patrón vojakov a obranca vlasti. Bol aj jedným z patrónov a ochrancov cyrilometodskej misie. Svätí Cyril a Metod (alebo niektorý z ich žiakov) napísali na jeho počesť kánon, ktorý je najstarším dokladom jeho úcty na našom území. Jeho sviatok sa v Uhorsku slávil 26. októbra podľa byzantského kalendára, a nie podľa latinského kalendára, čo mnohí považujú za dôkaz, že vychádza z cyrilometodskej misie, a čo zároveň dokazuje byzantský ráz tejto misie.
O jeho veľkej úcte na našom území svedčí aj relatívne veľký počet gréckokatolíckych chrámov, ktoré mu boli zasvätené, a aj početné ikony z nášho územia zobrazujúce sv. Demetra. Podnes je pre gréckokatolíkov a pravoslávnych na celom svete významným svätcom, v Gréckokatolíckej cirkvi na Slovensku je jeho sviatok označený ako polyjelej s bdením (stredný sviatok).

Zdroje

• Cyril VASIĽ: Svätý Demeter - 26. októbra. Príspevok odznel vo vysielaní Vatikánskeho rozhlasu (23. októbra 2011).
• Cyril VASIĽ: Gréckokatolíci. Dejiny - osudy - osobnosti. Košice: Byzant, 2000.
• Demetrios (Dimitri) von Saloniki - heiligenlexikon.de

Дими́трій Солу́нський (†8 листопада 306 р.) — святий великомученик із м. Солунь (Салоніки) в Греції, ім'я якого поширене серед українського народу та на честь якого в Україні побудовано й іменовано багато церков. В українських церквах згадуваний як Святий і славний великомученик Димитрій Мироточець; святкується 8 листопада за юліанським календарем.

Зміст

• 1 Біографія
  • 1.1 Ув'язнення та мученицька смерть
  • 1.2 Поховання й посмертне почитання
• 2 Свято Святого Димитрія
• 3 Кондак на честь Святого Димитрія
• 4 Церкви Димитрія Солунського
• 5 Посилання
• 6 Джерела

Біографія

Димитрій був сином римського проконсула у Фессалоніках (сучасна назва Салоніки, слов'янська назва — Солунь). Ішло вже третє століття християнства, римське язичництво, духовно зламане й переможене життям мучеників і сповідників Розп'ятого Спасителя, посилювало гоніння. Батько й мати св. Димитрія були тайними християнами. У таємній домашній церкві, яка була в домі проконсула, хлопчик був охрещений. Димитрій одержав християнське виховання. Коли помер батько, а Димитрій став уже повнолітнім, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол в 305 році, викликав його до себе й переконавшись у його освіті й військово-адміністративних здібностях, призначив на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства. Цікаво, що серед варварів, які несли загрозу римлянам, важливе місце посідали наші предки слов'яни, які радо оселювались на Фессалонікійськім півострові. Існує думка, що родичі Димитрія були слов'янського походження. Щодо християн, то воля імператора була висловлена однозначно: «Посилай на смерть кожного, хто призиває ім'я Розп'ятого». Імператор навіть не мав підозри, призначаючи Димитрія, яку широку дорогу відкриває Димитрію для сповідування християнських подвигів. Прийнявши призначення, Димитрій повертається у Фессалоніки й відразу, у той же день, заявляє, що він християнин, і перед усіма прославив Господа Нашого Ісуса Христа. Замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати ідолопоклонство та поганські звичаї. Автор життя святого Димитрія Метафраст каже, що він став для Фессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю «другим апостолом Павлом», бо саме «апостол народів» колись заснував в цьому місці першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Фес.).

Ув'язнення та мученицька смерть

Святому Димитрію Провидіння Боже визначило шлях піти за святим апостолом Павлом, наслідуючи мученицьку його кончину. Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул — християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Димитрія, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж.
Повертаючись із походу із Причорноморя, імператор, сповнений бажанням знищити солунських християн, вирішив вести свою армію через Фессалоніки. Довідавшись про це, святий Димитрій завчасно дав вказівку своєму вірному помічнику Луппу роздати маєток убогим, сказавши: «Розділи багатство земне між ними — будемо шукати собі багатства небесного», а сам віддався посту й молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика. Коли імператор Максиміан ввійшов у місто й викликав до себе Димитрія, останній сміливо визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. Максиміан дав вказівку посадити Димитрія до в'язниці. Тим часом імператор віддався ганебним гладіаторським побоїщам, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав із високого помосту на списи воїнів, переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, із солунських християн, прийшов до в'язниці, до свого наставника Димитрія, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословення, Нестор переміг Лія й скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як вбивця-язичник скидав християн. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в'язниці пробити списами святого Димитрія. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну в'язницю явились кати й пробили святого Димитрія списами.

Поховання й посмертне почитання

Тіло святого великомученика Димитрія було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солунські християни взяли тіло й похоронили. Геройську віру св. Диимитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами після його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, по яких сто роках після його смерті, відчинено гріб — то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро-олій, яке зціляло недужих.
За часів святого рівноапостольного Констянтина Великого (306—337) над могилою святого Димитрія було збудовано Базиліку Святого Димитрія у місті Салоніки, яка нині перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Почитання великомученика Димитрія почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Димитріївський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши ім'я Димитрій. Пам'ять святого Димитрія Солунського з давніх часів була пов'язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі.

Свято Святого Димитрія

Празник св. Димитрія 8 листопада належить до середніх празників. Із цим празником є злучена пам'ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. У богослуженні на день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі.

Кондак на честь Святого Димитрія

«Мучениче страстотерпче, святий Димитріє, — співаємо на стихирах вечірні — ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам'ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне…» А в п'ятій пісні канона утрені читаємо: «Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Димитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь».

Церкви Димитрія Солунського

• Церква в селі Липа Дубенського району Рівненської області

Посилання

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Димитрій Солунський

• Святий великомученик Димитрій Солунський

Джерела

• Бурій В.М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2009.

Wikimedia Commons alberga contenido multimedia sobre Demetrio de Tesalónica.

San Demetrio de Tesalónica
Ícono del siglo XV de San Demetrio, Museo de Rusia, San Petersburgo
Megalomártir
Nacimiento	ca. 270 d.c. Tesalónica
Fallecimiento	ca. 306 d.C. Sirmium
Venerado en	Iglesia católica, Iglesia ortodoxa
Principal Santuario	Iglesia de San Demetrio (Tesalónica - Grecia)
Festividad	9 de abril (católica); 26 de octubre (ortodoxa)
Atributos	Vestimenta militar, espada, lanza, escudo.
Patronazgo	Tesalónica

San Demetrio de Tesalónica (en griego antiguo: Άγιος Δημήτριος της Θεσσαλονίκης) es un mártir cristiano que tuvo su martirio en Sirmium (la actual Mitrovic, en Serbia)¹ a principios de siglo IV, hacia el año 306. Al igual que Artemio de Antioquía, San Jorge y otros santos de oriente recibe el título de "megalomártir", que quiere decir "gran mártir", debido a su puesto militar encumbrado.²
Nacido en Tesalónica, Grecia hacia el 270 d.C.. Logró desde temprana edad un alto cargo en el ejército romano.³ Sin embargo a pesar de su puesto, seguía fiel a sus creencias cristianas, al punto de proclamar el Evangelio entre sus compañeros y procurar algunas conversiones. En virtud de ello, fue hecho prisionero y llevado ante el emperador Maximiano, ante quién proclamó su fe, por lo que fue condenado a muerte y ejecutado según la tradición el 26 de octubre del año 306.
Se construyeron dos iglesias en el siglo V, por orden del prefecto de Iliria, en honor de San Demetrio, una en Sirmium y la otra en Tesalónica. Alrededor del año 418, las reliquias de San Demetrio fueron depositadas en la iglesia de Tesalónica.⁴ Su festividad se celebra el 26 de octubre en el juliano y el 8 de octubre en el gregoriano.⁵
La basílica sobre su tumba en Tesalónica, se convirtió a través de los siglos en un importante centro de peregrinación. El edificio paleocristiano original todavía existe. San Demetrio, megalomartir, es venerado como uno de los más importantes patronos militares ortodoxos, a menudo asociado a San Jorge. Es poco venerado en Occidente.

Iconografía

A san Demetrio de Tesalónica se le representa en ropas militares, como guerrero, siendo sus atributos la espada, la lanza, flechas y escudo, y en algunas ocasiones la cruz.⁶ En ocasiones se le representa a caballo atacando a otro guerrero en representación de los enemigos de la fe.⁷

Referencias

1. ↑ Portal Católico. [1]
2. ↑ San Teodoro y megalomártires
3. ↑ Vida de san Demetrio en la página de la Iglesia Ortodoxa Griega de San Demetrio en Chicago. [2]
4. ↑ Reliquias de San Demetrio. [3]
5. ↑ Santoral de Radio Vaticano. [4]
6. ↑ Demetrio de Tesalónica en historiarte.net. [5]
7. ↑ Ibidem

Enlaces externos

• Wikimedia Commons alberga contenido multimedia sobre Demetrio de Tesalónica.
• Historiarte.net. «Demetrio de Tesalónica.» (en español). Consultado el 13 de noviembre de 2009.
• Evangelio del día.. «Demetrio de Tesalónica.» (en español). Consultado el 13 de noviembre de 2009.
• Via Michelin.. «Iglesia de San Demetrio.» (en español) (web). Consultado el 13 de noviembre de 2009.
• Catholicosonline.com.. «San Demetrio.» (en español) (web). Consultado el 13 de noviembre de 2009.

Categorías:

• Santos de la Iglesia ortodoxa
• Santos católicos
• Santos del siglo III
• Santos de Grecia

Demetrio de Tesaloniko. Demetrius of Thessaloniki. Sfântul Mare Mucenic Dimitrie, izvorâtorul de Mir sau Sfântul Dumitru, izvorâtorul de Mir (în greacă: Άγιος Δημήτριος της Θεσσαλονίκης, adică Sfântul Dumitru de la Tesalonic / Salonic). Про Еланцева Димитрия. About Dimitry Elantsev. sagetator-calaret@pochta.ru

Demetrius Thessalonicensis

Salire ad: navigationem, quaerere

Sanctus Demetrius, icona saeculi 15

Sanctus Demetrius Thessalonicensis (Graece Ἅγιος Δημήτριος τῆς Θεσσαλονίκης) fuit martyr Christianus qui Thessalonicae saeculo quarto ineunte habitavisse traditur. A Medio Aevo, unus e amplissimis Orthodoxis sanctis militaribus habebatur. Dies festus eius est 26 Octobris secundum Calendarium Gregorianum aut 8 Novembris secundum Calendarium Iulianum.

Nomen

"Demetrius" est forma Latina nominis Graci. Forma alternativa "Dimitrios" est transcriptio recentior eiusdem nominis (pronuntiatione annis labentibus mutata). Russice, nomen est Димитрий Солунский ([dimitri solunski] 'Dimitri Salonicensis'), qui fuit Sanctus Patronus regnantis Russicae familiae Rurikidum a Saeculo undecimo. Cum in Russia esset magno in honore, praemagnus heros in Ecclesiis Orthodoxis factus est. Ita, similia nomina a "Demetrius" tracta acceptissima sunt in Europa orientali.

Sankta Demetrio de Tesaloniko (malnovgreke: Άγιος Δημήτριος της Θεσσαλονίκης) estas kristana martiro kies martireco okazis en Sirmium (la nuna Mitroviĉ, en Serbio) komence de la 4-a jarcento, en la jaro 306. Same kiel sankta Artemio de Antiokio, sankta Georgo kaj aliaj sanktuloj de oriento, li ricevas la titolon "granda martiro", pri lia militista alta rango.
Naskiĝinta en Tesaloniko, Grekio ĉirkaŭ 270 p.K.. Ekde tre frua aĝo li atingis altan postenon en la romia armeo. Tamen, malgraŭ lia posteno, li restis fidela al sia kristana kredo, eĉ proklaminte la Evangelion inter liaj armeanoj kaj provi kelkajn konvertiĝojn. Pro tiu kialo, li estis malliberigita kaj sendita al la imperiestro Maksimiano, antaŭ kiu li proklamis sian kredon, kaj konsekvence de tio li estis mortkondamnita kaj ekzekutita laŭ la tradicio la 26-an de oktobro de la jaro 306.
Oni konstruis du preĝejojn en la 5-a jarcento, laŭ ordono de la prefekto de Ilirio, je honoro de la sanktulo, unu en Sirmium kaj alia en Tesaloniko. Ĉirkaŭ 418, la relikvoj de Demetrio estis metitaj en la preĝejo de Tesaloniko. Lia festotago estas celebrata la 26-an de oktobro en la juliana kalendaro kaj la 8-an de oktobro en la gregoria kalendaro.

sant Demetri de Tessalònica

Mosaic de Sant Demetri, s. XII (Kíev, Monestir de S. Miquel de les Cúpules Daurades)
màrtir; Megalomàrtir, "Portador de mirra"
Nom secular	Δημήτριος της Θεσσαλονίκης (Demétrios tes Thessaloníkes)
Naixement	ca. 270 Tessalònica (Grècia)
Defunció	ca. 306 Tessalònica
Enterrament	Església de Sant Demetri (Tessalònica)
Commemoració en	Església Catòlica Romana, Església Ortodoxa, esglésies ortodoxes orientals, Església Ortodoxa Russa, esglésies luteranes, Església Anglicana
Canonització	Antiga
Lloc de pelegrinatge	Tessalònica
Festivitat	9 d'abril (catòlics); 26 d'octubre (ortodoxos, calendari gregorià), 8 de novembre (calendari julià, ortodoxos, coptes, serbis)
Fets destacables	Historicitat discutida; probablement no existí
Iconografia	Amb armadura i llança, muntant un cavall roig (mai blanc); de vegades, amb barba; amb un gladiador als peus; amb la Torre Blanca de Tessalònica al darrere
Patronatge	Tessalònica; copatró dels cavallers croats; dinastia russa de Rurik

Demetri de Tessalònica (Tessalònica, Grècia, ca. 270 - 306), en grec Δημήτριος της Θεσσαλονίκης, fou un diaca romà, màrtir durant les persecucions als cristians. És venerat com a sant a tota la cristiandat. Una llegenda el convertí en soldat i esdevengué un dels sants més populars de l'Església ortodoxa. No obstant això, la seva historicitat és discutida i, probablement, és un personatge llegendari.

Llegenda

Els orígens del culte són obscurs i els testimonis més antics de la seva existència són tardans, la qual cosa ha fet dubtar que hagi existir realment: encara que hi hagi icones i pintures anteriors, el primer relat escrit de la seva vida és del segle IX.
Segons la tradició, Demetri era un diaca, de família senatorial, que, durant les persecucions de Dioclecià o Galeri fou mort a cop de llança cap al 306.
Una tradició posterior diu que era militar, fins i tot procònsol, i que fou mort en haver-se convertit al cristianisme. Sovint es representa amb un gladiador als peus, Lieu; aquest era responsable de la persecució i mort de molts cristians i Demetri el derrotà: de fet, mitjançant les seves pregàries, va fer que el seu deixeble Nèstor derrotés el gladiador.

Veneració

El culte comença, sembla, cap a mitjan del segle V. Es pensa que va arribar des de Sírmium, quan Tessalònica va prendre el relleu com a principal base militar de la regió, cap al 441. Possiblement llavors es funda la basílica dedicada al sant. L'atribució a la defensa del sant de les victòries en els atacs i setges de la ciutat per part de pobles eslaus va fer que la seva veneració cresqués i que prengués la considerció de sant militar, que desembocà en l'elaboració d'una nova llegenda hagiogràfica que el feia soldat. Aquesta llegenda va fer que els soldats de les Croades el prenguessin, amb Sant Jordi, com a protector.
Les seves relíquies es conserven a la basílica de Sant Demetri de Tessalònica, ciutat de la qual és patró. Sembla, però, que les relíquies no "aparegueren" fins al segle VII, i que mentrestant, la basílica tenia un cenotafi buit, el ciborium. Quan es trobaren unes relíquies a la ciutat, el bisbe Joan de Tessalònica no volgué proclamar-ne públicament l'autenticitat.
La tradició diu que demostraren ésser veritables relíquies quan traspuaren mirra líquida, de forta olor. Des de llavors, el sant fou conegut com a Myrovlētēs(Μυροβλήτης, "que mana mirra"). Aquest líquid ha continuat traspuant contínuament, i és recollida constantment.

• 

  Icona del s. XV (S. Petersburg, Museu Estatal Rus)
  
• 

  Icona del s. VIII-IX (Tessalònica, Aghios Demetrios)
  
• 

  Icona bizantina, s. XIV
  
• 

  Icona búlgara
  

Bibliografia

A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Demetri de Tessalònica

• James C. Skedros, Saint Demetrios of Thessaloniki: Civic Patron and Divine Protector 4th-7th Centuries CE, Trinity Press International, 1999. in JSTOR
• David Woods, Thessalonica's Patron: Saint Demetrius or Emeterius?, Harvard Theological Review, luglio 2000, «Enllaç».
• James C. Skedros, Reponse to David Woods, Harvard Theological Review, luglio 2000, in JSTOR

• 

  Basílica d'Aghios Demetrios (Tessalònica)
  
• 

  Interior de la basílica
  
• 

  Templet del cenotafi amb les relíquies
  
• 

  Reliquiari del sant
  

Свети великомъченик Димитър Солунски Чудотворец или Свети Димитър (на гръцки: Άγιος Δημήτριος της Θεσσαλονίκης) е православен светец.
Роден е в Солун през 3 век. Неговият баща бил управител на града, а по религиозни убеждения - християнин. Когато родителите на Димитър умират, император Максимиан го назначава на висок военен пост със заповедта да преследва християните. Покръстеният като дете Димитър обаче ги покровителствал и започнал да насърчава разпространението на Христовата вяра.
Според източниците,^[3] при връщането си от поход от източната част на Империята, Максимиан спрял в Солун и поискал от Димитър да се откаже от вярата си, но никакви увещанията не помогнали. Димитър бил хвърлен в тъмница, а прочутият борец Лий предизвикал на борба осъдените християни и ги убивал, като ги хвърлял в пропаст върху копия, забити с острието нагоре. Оръженосецът на Димитър, Нестор, изпросил разрешение от господаря си да премери сили с Лий и успял да го победи, хвърляйки го в пропастта. Затова по нареждане на императора Нестор бил обезглавен, а Димитър — прободен с копие в 306 година.
За дата на смъртта на великомъченика се сочи 26 октомври. Според легендата^[4], преди смъртта си Димитър предал имането си на роба си Луп, който след смъртта на господаря си прибрал и пръстена и дрехите му, напоени с кръв, които церяли вярващите солунчани.
Мощите на светеца също били запазени и положени в сребърен ковчег, в малък каменен храм, в който също се случвали чудеса. Според преданието от мощите течало благовонно миро и затова Църквата го нарекла Свети Димитър Мироточиви. Паметници от 10 век споменават мироточивите му мощи. Днес те се съхраняват в базилика на мястото на малкия храм.

Мощите на Св. Димитър в солунската базилика.

Чудотворната сила на Свети Димитър е причина той да бъде почитан като покровител на град Солун. В деня на неговата памет в Солун се стичат поклонници от цял свят, но особено много от Балканите. Частици от неговите мощи се съхраняват в манастира Ватопед, Панталеймоновския и Ксенофския манастир.
В иконографията Свети Димитър се изобразява като светец-воин. В ранните иконографски типове обикновено е представен в допоясно изображение, или в иконите от царския ред на иконостаса — седящ на трон. В тези случаи обикновено пронизва с копие или меч скорпион. След 16 век, заедно с други светци-воини, е представен като един от конниците на апокалипсиса — той язди червен кон. В тези изображения Свети Димитър убива някакъв символ на злото. В много български икони неговото копие пронизва Василий II Българоубиец или турчин. В гръцката иконография жертвата е българският цар Калоян тъй като гръцките православни вярват, че именно Свети Димитър е спасил Солун през 1207 убивайки българския цар Калоян който бил обсадил града, в Русия - татарин — т. е. формално злото се асоциира с някой, който конкретно го олицетворява в някакъв исторически етап и среда. Православните църкви, с цел да изгладят възможните националистични тълкувания на иконографията, приемат, че жертвата на Свети Димитър е антихристът.
По време на Втората българска държава Свети Димитър е сред най-почитаните светци и най-вече в столицата Търново. Първите Асеневци смятат Свети Димитър за свой покровител.^[5]

Съдържание

• 1 Вижте още
• 2 Бележки
• 3 Литература
• 4 Външни препратки

Вижте още

• Димитровден

Бележки

1. ↑ Ангелов, Боню, Донка Петканова, Стара българска литература: Житиеписни творби, Български писател, 1981, стр. 638.
2. ↑ ((en)) Lapina, Elizabeth. St. Demetrius of Thessaloniki: Patron Saint of Crusaders. // kar.kent.ac.uk. kar.kent.ac.uk, 2009. Посетен на 2013-02-14.
3. ↑ Св. великомъченик Димитър Солунски Чудотворец, pravoslavieto.com
4. ↑ Българска енциклопедия на Братя Данчови, София, 1936 .
5. ↑ Царевград Търнов: Дворецът на българските царе през Втората българска държава, том 2, Археологически институт и музей (БАН), Издателство на БАН, 1974, стр. 275.

Литература

• Lemerle, P. Les plus anciens recueils des Miracles de saint Demetrius. Vol. 1: Le texte. Paris, 1979.
• Brezeanu, S. «Romains» et les «Barbares» dans les Balkans au VIIe siecle а la lumiere des «Miracles de saint Demetrius». Comment on peut devenir l’«autre». - R.E.S.E.E., 24, 1986, № 2, 127–131.
• Bakirtzis, C. Byzantine Ampullae from Thessaloniki. - In: The Blessings of Pilgrimage. Ed. by R. Ousterhout. Urbana (IL), 1990, 140-149.
• Skedros, J. C. Saint Demetrius of Thessaloniki: Civic Patron and Divine Protector (4th-7th Centuries). Harrisburg (PA), 1999 (Harvard Theological Studies 47).
• Skedros, J. C. Civic Religioin and St. Demetrios in Seventh-Century Thessaloniki. – In: Thessaloniki: Center of Orthodox Theology. Perspectives in Today’s Europe. Thessaloniki, 2000.
• Моллов, Т. Българският миторитуален контекст при оформяне на култа към св. Димитър в Търновград (С оглед и на Житието му от XIII в.). - В: Следите на свещената книга в българската литература. Гл. ред. Ив. Радев. Велико Търново, 2001, 25-34.
• Мирчева, Б. Един непубликуван препис на Канона за Димитър Солунски от сбирката на А. И. Хлудов в Москва. – Старобългаристика/Palaeobulgarica, 2002, № 3, 20-32.
• Barkirtzis, Ch. Pilgrimage to Thessaloniki: the Tomb of St. Demetrios. - Dumbarton Oaks Papers, 56, 2002.
• Досева, Ц. Еще один список Последования св. Димитрию Солунскому. – В: Slavia Orthodoxa. Език и култура. Сборник в чест на проф. дфн Румяна Павлова. Съст. С. Богданова и др. С., 2003.
• Мирчева, Б. Канонът за св. Димитър Солунски (нови данни за историята на текста). - В: Пети достоитъ. Сборник в памет на Стефан Кожухаров. Съст. А. Милтенова. С., 2003, 68-94.
• Станкова, Р. Службата за св. Димитър Солунски в сръбски преписи от XIII в. - В: Пети достоитъ. Сборник в памет на Стефан Кожухаров. Съст. А. Милтенова. С., 2003, 143-156.
• Димитрова, M. Житието на св. Димитър от Дамаскин Студит в два късни дамаскинарски сборника. – В: Omnia vincit amor: Юбилеен сборник на НГДЕК в чест на проф. Василка Тъпкова-Заимова. Съст. В. Вачкова и Цв. Степанов. С., 2008.

Външни препратки

• Житие, икони и информация за Свети Вмчк Димитър Солулски - pravoslavieto.com
• 360 градусова панорама пред базиликата в Солун

Общомедия разполага с мултимедийно съдържание за

Димитър Солунски.

Портал „Македония“ съдържа още много статии, свързани с историко-географската област. Можете да се включите към Уикипроект „Македония“.