Передміхурова залоза — це суто чоловічий орган, внаслідок чого простатит може розвинутися тільки у чоловіків. У жінок у дистальній третини сечовипускного каналу (уретри) виявляються залози Скіна (Skene's glands) — аналоги простати, запалення яких може викликати розвиток симптомів, схожих з симптомами простатиту.[1] Простатит є досить поширеним захворюванням і в США становить 8% від усіх урологічних захворювань і 1% від причин первинного звернення до лікаря [2].
Зміст |
Класифікація
Відповідно до критеріїв Американського Національного Інституту Охорони здоров'я (NIH USA) від 1995 розрізняємо чотири категорії простатиту:- Гострий (бактеріальний) простатит
- Хронічний бактеріальний простатит
- Хронічний небактерійний простатит / синдром хронічного тазового болю (CP / CPPS)
- асимптоматичний хронічний простатит
Хронічний бактеріальний
Етіологія і патогенез
Виникає в результаті інфекції, що уражує передміхурову залозу.Факторами, що призводять до хронічного простатиту, є:
- Хронічне переохолодження
- Несвоєчасне випорожнення сечового міхура
- Тривалі періоди стриманості, точніше нерегулярність статевого життя
- Малорухливий спосіб життя
- Супутні захворювання сечостатевої системи (пієлонефрит)
- Шкідливі звички (куріння, алкоголізм).
Ознаки і симптоми
Найчастіше захворювання протікає безсимптомно або зі стертою клінічною картиною поза загостренням. При загостренні з'являється біль в низу живота або мошонці, промежини, порушення сечовипускання. Хронічний простатит може стати причиною частих рецидивів цистита (запалення сечового міхура), оскільки вогнище запалення в передміхуровій залозі служить резервуаром мікробів для зараження сечостатевого тракту.Діагностика
Оскільки в більшості випадків хронічний простатит протікає безсимптомно, то основним методом його діагностики є визначення мікроорганізмів у тканинах передміхурової залози. Для виявлення бактерій висівають невелику кількість сечі або простатичних виділень на живильне середовище, для визначення бактерій, що зросли (урокультура). Крім того, використовується мікроскопія секрету передміхурової залози. Одним з критеріїв діагнозу є підвищення кількості лейкоцитів у секреті більше 10 в полі зору. У деяких випадках спостерігається підвищення специфічного антигену простати (Prostate specific antigen- PSA.).Лікування
У лікуванні хронічного бактеріального простатиту застосовують тривалі курси антибактеріальної терапії(4-8 тижнів). При призначенні антибактеріальних препаратів слід брати до уваги, що деякі препарати (β-лактами і нітрофурантоїн) не проникають в тканини простати, є неефективними. Найчастіше використовують такі препарати з серії фторованих хінолонів (фторхінолонів)як ципрофлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин, макролідів (еритроміцин, кларитроміцин). У деяких випадках паралельно з антибактеріальними препаратами призначають альфа-блокатори (Тамсулозин (en:Flomax)),що впливають на адренергічні рецептори простати і тканин простати.[джерело не вказано 910 днів]Прогноз
Незважаючи на розпочате лікування частота рецидивів хронічного простатиту перевищує 50% [3]. За рахунок усунення патогенетично значущих факторів, що сприяють хронізації та підтримаці хвороби, можна отримати стабільно безрецидивної стан у більшості чоловіків.Примітки
- ↑ R F Gittes and R M Nakamura (1996). «Female urethral syndrome. A female prostatitis?». West J Med. 164(5):435-438. PMID 8686301.
- ↑ Collins MM et al (1998). «How common is prostatitis? A national survey of physician visits.». J Urol. 159(4): 1224-1228. PMID 9507840.
- ↑ Тарасов Н. І. Хронічний простатит: Патогенез, нові шляхи підвищення ефективності лікування, РФЯЦ -ВНІІТФ, 1999
Комментариев нет:
Отправить комментарий